Перші люди — не найрозумніші, а найстабільніші

У дитинстві нам продають красиву казку: нагору підіймаються найрозумніші.

Потім людина заходить у великі структури — і бачить дивну річ.

Дуже часто наверху сидять не найгеніальніші. А ті, кого система не боїться.

Бо будь-яка велика організація — це не механізм пошуку істини. Це механізм контролю ризику.

Система готова пробачити посередній інтелект. Але майже ніколи не пробачає непередбачуваність.

Саме тому інколи спокійний бюрократ виграє у генія.

Не тому що він сильніший. А тому що він не створює турбулентність.

І тут починається найцікавіше.

Багато людей роками “прокачують компетенції”, але не розуміють, що їх оцінюють зовсім за іншою шкалою.

Не тільки: “Що ти знаєш?”

А ще: “Наскільки ти безпечний для структури?”